тактовний
ТАКТОВНИЙ, а, е. Який володіє почуттям міри, такту (див. такт2). Він є тонкий, тактовний мужчина (Коб., III, 1956, 324); Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє сказати слово, доторкується до живої рани обережно (Збан., Малин. дзвін, 1958. 118); // Який здійснюється з дотриманням такту (див. такт2). Павло Тичина - незрівнянний майстер умілого, розумного й тактовного використання елементів народної мови (Рильський, III, 1956, 404).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тактовний | тактовна | тактовне | тактовні |
Родовий | тактовного | тактовної | тактовного | тактовних |
Давальний | тактовному | тактовній | тактовному | тактовним |
Знахідний | тактовний, тактовного | тактовну | тактовне | тактовні, тактовних |
Орудний | тактовним | тактовною | тактовним | тактовними |
Місцевий | на/у тактовному, тактовнім | на/у тактовній | на/у тактовному, тактовнім | на/у тактовних |