талій
ТАЛІЙ, ю, ч. М'який блакитно-сірий хімічний елемент, у сполуках отруйний. У вільному стані галій, індій і талій являють собою сріблясто-білі м'які метали з низькими точками плавлення (Заг. хімія, 1955, 568); Сірчанокислий талій.. застосовується для отруєння гризунів як у містах і населених пунктах, так і в польових умовах (Підручник дезинф., 1953, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Талій | Талії |
Родовий | Талію | Таліїв |
Давальний | Талієві, Талію | Таліям |
Знахідний | Талій | Талії |
Орудний | Талієм | Таліями |
Місцевий | на/у Талії | на/у Таліях |
Кличний | Талію | Талії |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | талій | талії |
Родовий | талію | таліїв |
Давальний | талієві, талію | таліям |
Знахідний | талій | талії |
Орудний | талієм | таліями |
Місцевий | на/у талії | на/у таліях |
Кличний | талію | талії |
талія
ТАЛІЯ1, ї, ж . 1. Найвужча частина тулуба; місце, де носять пояс. Становий.. скочив, як тигр, в очерет і вхопив Олесю за талію (Н.-Лев., III, 1956, 127); У білій сукенці, тонесенька в талії, під хвилями буйного волосся, скидалася [Олена] на велику ромашку (Вільде, Сестри.., 1958, 4); В гімнастерці, перетягнутій в талії командирським із зіркою ременем, у чобітках.., він виглядав ще меншим і ще тендітнішим (Тют., Вир, 1964, 103); // Частина сукні, одягу, що облягає це місце. Цариця-мати, у відкритій сукні, з високою талією,.. з захопленням і любов'ю дивилася, на сина-імператора (Кочура, Зол. грамота, 1960, 171).
2. рідко. Частина тулуба від пахв до стегон. Старші панни скоса поглядали в дзеркало на свої талії, на білі та рожеві сукні (Н.-Лев., І, 1956, 142).
ТАЛІЯ2, ї, ж ., заст . 1. Комплект гральних карт із двох колод.
2. Коло картярської гри до закінчення колоди карт біля банківника. Талія закінчилася.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | талія | талії |
Родовий | талії | талій |
Давальний | талії | таліям |
Знахідний | талію | талії |
Орудний | талією | таліями |
Місцевий | на/у талії | на/у таліях |
Кличний | таліє | талії |