танго
ТАНГО, невідм., с . 1. Повільний танець чотиричасткового такту з рядом складних па, що довільно чергуються між собою.
2. Музика до цього танцю з розміром чотири чверті такту. Пані Тереза на роялі грає танго. На веранді рухаються пари, танцюють... (Чорн., Визвол. земля, 1950, 25); У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола. Линуть звуки танго (Мороз, П'єси, 1959, 311).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | танго | танго |
Родовий | танго | танго |
Давальний | танго | танго |
Знахідний | танго | танго |
Орудний | танго | танго |
Місцевий | на/у танго | на/у танго |
Кличний | танго | танго |