танцюрист
ТАНЦЮРИСТ, а, ч . 1. Той, хто бере участь у танці, у танцях. Кармелюк, захоплений, слідкує за танком, піддає танцюристам та музикам охоти (Вас., III, 1960, 190); Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака (Тулуб, Людолови, І, 1956, 458).
2. Той, хто вміє та любить танцювати; аматор танців. Він мав славу видатного танцюриста (Трубл., Мандр., 1938, 6); 26 областей України послали на республіканський фестиваль більше п'яти тисяч кращих своїх співаків, танцюристів, музикантів (Рад. Укр., 25.V 1957, 1).
3. Той, хто постійно або професійно займається танцями. Скоморохи, музиканти, танцюристи, акробати й фокусники були дуже характерним явищем давньоруського життя (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 524); Мене [А. Бучму] було прийнято до львівського театру.. як хориста і танцюриста (З глибин душі, 1959, 7);// Артист балету. За останні роки на українській сцені з'явилося чимало талановитих балерин і танцюристів (Мист., 4, 1965, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | танцюрист | танцюристи |
Родовий | танцюриста | танцюристів |
Давальний | танцюристові, танцюристу | танцюристам |
Знахідний | танцюриста | танцюристів |
Орудний | танцюристом | танцюристами |
Місцевий | на/у танцюристі, танцюристові | на/у танцюристах |
Кличний | танцюристе | танцюристи |
танцюристий
ТАНЦЮРИСТИЙ, а, е. 1. Прикм. до танцюрист. Танцюристий хист підняв я Сам високо (Л. Укр., IV, 1954, 144);// Який складається з танцюристів. Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (Мал., Звенигора, 1959, 136).
2. Який любить, уміє танцювати, охочий до танців. [Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Колись не таких танцюристих перегравав (Кроп., V, 1959, 170); Зібралися.. ковалі й теслі, шофери й доярки, та все танцюристі, та все співучі та балакучі (Рад. Укр., 9.III 1964, 2); // Який бере участь у танці. Розіпхнув танцюристу молодіж, крикнув: «Грай, музико!» (Мирний, 1,1949, 358).
3. Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю. Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Л. Укр., III, 1952, 224); // у знач. ім. танцюриста, тої, ж. Пісня, мелодія до танців. [Кобзар:] Ну, якої ж вам, діточки мої, заспівати? [Ївга і дехто з дівчат:] Танцюристої! Веселої, дідусю, заспівайте! (Гр., II, 1963, 551).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | танцюристий | танцюриста | танцюристе | танцюристі |
Родовий | танцюристого | танцюристої | танцюристого | танцюристих |
Давальний | танцюристому | танцюристій | танцюристому | танцюристим |
Знахідний | танцюристий, танцюристого | танцюристу | танцюристе | танцюристі, танцюристих |
Орудний | танцюристим | танцюристою | танцюристим | танцюристими |
Місцевий | на/у танцюристому, танцюристім | на/у танцюристій | на/у танцюристому, танцюристім | на/у танцюристих |