темпераментний
ТЕМПЕРАМЕНТНИЙ, а, е. Дуже запальний, пристрасний. Темпераментна, непосидяча Таня була протилежністю спокійній, розсудливій Ніні (В ім'я Вітч., 1954, 15); У навчанні і в роботі Серга був пристрасний і темпераментний до краю. Почувши на лекції якусь нову, свіжу думку, він не міг всидіти на стільці (Гончар, IV, 1960, 65); // Виконуваний темпераментно. На ній [естраді] витанцьовує темпераментну лезгінку група танцюристів у національних костюмах (Веч. Київ, 18.Х 1958, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | темпераментний | темпераментна | темпераментне | темпераментні |
Родовий | темпераментного | темпераментної | темпераментного | темпераментних |
Давальний | темпераментному | темпераментній | темпераментному | темпераментним |
Знахідний | темпераментний, темпераментного | темпераментну | темпераментне | темпераментні, темпераментних |
Орудний | темпераментним | темпераментною | темпераментним | темпераментними |
Місцевий | на/у темпераментному, темпераментнім | на/у темпераментній | на/у темпераментному, темпераментнім | на/у темпераментних |