теоретик
ТЕОРЕТИК, а, ч . 1. Той, хто розробляє теоретичні питання певної галузі знань. Мама помиляється, єсть і там [у Швейцарії] лікарі не гірші віденських, і теоретики і практики (Л. Укр., V, 1956, 409); У XVIII ст. український шкільний театр висуває такого видатного теоретика й практика драматургії, як Феофан Прокопович (Укр. клас. опера, 1957, 47); Ленін був гідним наступником Маркса і Енгельса не тільки як геніальний теоретик, а як великий організатор революційної боротьби (Ком. Укр., 5, 1968, 18).
2. розм. Про людину, що любить абстрактно розумувати, теоретизувати. - Ти його просто мало знаєш, - заперечив Сагайда. - Він лише на вигляд теоретик.. А що любить на кожному кроці світові проблеми вирішувати, то це вже в людини такий характер (Гончар, III, 1959, 336).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | теоретик | теоретики |
Родовий | теоретика | теоретиків |
Давальний | теоретикові, теоретику | теоретикам |
Знахідний | теоретика | теоретиків |
Орудний | теоретиком | теоретиками |
Місцевий | на/у теоретику, теоретикові | на/у теоретиках |
Кличний | теоретику | теоретики |