тепереньки
ТЕПЕРЕНЬКИ, рідко ТЕПЕРЕНЬКА, присл., пестл. Те саме, що тепер. Стара дуже скучає, та й каже одного разу, важко зітхнувши; - Де тепереньки Катря моя мила? (Вовчок, І, 1955, 98); - Е-е! - філософує дід під дубом. - Тож було колись роси які та води, та болота довго стояли. А тепереньки вже скоро, видимо, геть чисто все повисихає (Довж., Зач. Десна, 1957, 493); - Ой моє нещастя! Що теперенька ви скажете мені, Онисіє Степанівно? - бідкався отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 169).