терикон
ТЕРИКОН, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт... (Шовк., Інженери, 1956, 5); Ярина все ближче підходила до терикону старої шахти - високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (Собко, Стадіон, 1954, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терикон | терикони |
Родовий | терикона | териконів |
Давальний | териконові, терикону | териконам |
Знахідний | терикон | терикони |
Орудний | териконом | териконами |
Місцевий | на/у териконі | на/у териконах |
Кличний | териконе | терикони |