терміття
ТЕРМІТТЯ, я, с. Внутрішня здерев'яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м'яття, тіпання тощо; костриця. По вулицях, замощених нетесаними колодами, вітер носив сміття базарів, солому, сіно, терміття з конопель (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 535); Воно [слово «паздерник»] утворилося від спільнослов'янського слова «паздер» - костриця, терміття, що лишається після тертя конопель чи льону (Наука.., 10, 1973, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терміття | |
Родовий | терміття | |
Давальний | терміттю | |
Знахідний | терміття | |
Орудний | терміттям | |
Місцевий | на/у термітті | |
Кличний | терміття |