тисяцький
ТИСЯЦЬКИЙ, кого, ч., іст . 1. У Стародавній Русі - начальник тисячі військового ополчення. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу.. Великий князь призначав їх тисяцькими-воєводами й посадниками-намісниками в окремі міста й землі (Іст. УРСР, І, 1953, 69); // Помічник посадника в Новгородській феодальній республіці. На допомогу посадникові вибирали тисяцького, на якого покладалось командування новгородським військом і суд у торгових справах (Іст. СРСР, І, 1956, 66).
2. Виборча службова особа в селян; сільський старшина (до реформи 1861 року); // Старший над соцькими (у Запорізькій Січі). З Запорожжя понаходило-таки чимало братчиків-січовиків. Давали вони військову пораду, збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких (Стор., І, 1957, 364).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тисяцький | тисяцька | тисяцьке | тисяцькі |
Родовий | тисяцького | тисяцької | тисяцького | тисяцьких |
Давальний | тисяцькому | тисяцькій | тисяцькому | тисяцьким |
Знахідний | тисяцький, тисяцького | тисяцьку | тисяцьке | тисяцькі, тисяцьких |
Орудний | тисяцьким | тисяцькою | тисяцьким | тисяцькими |
Місцевий | на/у тисяцькому, тисяцькім | на/у тисяцькій | на/у тисяцькому, тисяцькім | на/у тисяцьких |