тлумачення
ТЛУМАЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. тлумачити. Я вам яскраво намалюю цю машину. Правда, це міг би зробити й художник.., але я боюсь, що він, не бачивши на власні очі Павликового винаходу, припустить невірне тлумачення (Донч., VI, 1957, 67); Його [Максима Грека] обвинуватили в єресі, тобто в неправдивому тлумаченні християнської віри, і засудили (Ів., Таємниця, 1959, 170); Не прислухався [Михайло] й до тлумачень підполковника, який перекладав генеральські слова німецькою мовою (Загреб., Європа. Захід, 1961, 33).
2. Текст, який містить пояснення, трактування чого-небудь. Усякий закон, чи розпорядження, чи відозва, чи щось інше про той чи той захід доходить до сільради з відповідними інструкціями, роз'ясненнями, тлумаченнями (Вишня, І, 1956, 356); Пушкін дав ряд коментарів і тлумачень «Слова» [о полку Ігоревім], які не втратили своєї цінності й за нашого часу (Рильський, X, 1962, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тлумачення | тлумачення |
Родовий | тлумачення | тлумачень |
Давальний | тлумаченню | тлумаченням |
Знахідний | тлумачення | тлумачення |
Орудний | тлумаченням | тлумаченнями |
Місцевий | на/у тлумаченні | на/у тлумаченнях |
Кличний | тлумачення | тлумачення |