томливо
ТОМЛИВО. Присл. до томливий. Вадим та Текля Григорівна нетерпляче й тривожно очікували Василя. Томливо минав час (Бойч., Молодість, 1949, 86); За вікнами, на вгороді, томливо пахнув кріп, пахла м'ята й нічна матіола (Донч., VI, 1957, 80); * Образно. Сонце підбилось уже височенько, й пекло мов із печі. Зелені трави в'яли охляло, квітки томливо мружили свої очі від сліпучого жару (Козл., Мандрівники, 1946, 37).