тональний
ТОНАЛЬНИЙ, а, е. 1. фіз., муз. Стос. до тону (у 1 знач.), власт. йому. В основу формотворення веснянок «Коло млина» та «Селецький став» покладено метод тональних варіантів. Запроваджуючи варіаційний метод, Л. Ревуцький розширює побудову куплета (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 26).
2. Стос. до тону (у 8 знач.), оснований на застосуванні тонів. У софійських [Софійського собору] мозаїках дрібненькі кубики смальти мають величезну тональну градацію кольорів (до 150 відтінків!) (Знання.., 8, 1970, 18); Однією з умов використання народного орнаменту в художньому оформленні книг є збереження багатства його кольорів. Проте деякі художники прагнуть знайти лише тональну інтерпретацію кольорових орнаментів (Укр. рад. граф., 1957, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тональний | тональна | тональне | тональні |
Родовий | тонального | тональної | тонального | тональних |
Давальний | тональному | тональній | тональному | тональним |
Знахідний | тональний, тонального | тональну | тональне | тональні, тональних |
Орудний | тональним | тональною | тональним | тональними |
Місцевий | на/у тональному, тональнім | на/у тональній | на/у тональному, тональнім | на/у тональних |