тон
ТОН, у, ч. 1. фіз., муз. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. Усівши, впилася [Оля] очима в оркестр, котрий розпочав гру... Від першої хвилі вона чула себе мов причарованою тими тонами (Фр., II, 1950, 72); Орфей бере флейту, притуляє до уст і видає такий тремтячий, жалібний тон, що дужий Зет не видержує і заливається слізьми, як дитина (Л. Укр., І, 1951, 453); Цвіркун вилляв із душі своє горе і взявся знов за гітару. У спокійну вечірню тишу поллялись легенько ніжні тони музики, які ніби плакали стиха тугою за втраченим... (Козл., Мандрівники, 1946, 21); Головною підвалиною існування музики є, як знаємо, музичний звук, або тон (Іст. укр. музики, 1922, 23); Кого не чарує звучний і мелодійний спів солов'я! Але не всім відомо, що в його «репертуарі» до двох тисяч мелодій. Людське вухо не спроможне вловити всі ці мелодії, бо соловей співає дуже швидко - відтворює близько 130 різних тонів на секунду (Наука.., 9, 1961, 54); // Взагалі звук, певне звучання, викликане періодичним коливанням повітря. В кімнаті - як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (Коцюб., І, 1955, 169); Надворі все дужчала хуга; голосне виття змінило інтонацію і замість тихої пісні білосніжної цариці зими зазвучала на високих тонах якась інша, бурхлива й грізна музика (Хотк., І, 1966, 70); // Характер, якість звучання чого-небудь. Десь за вокзалом над містом озвалися розірвано, не разом і в різних тонах багато гудків: на заводі, на тютюнових фабриках, на парових млинах, - творячи довгий і неладний, але й у своїй неладності дивно могутній величний акорд (Головко, II, 1957, 367); Різні тони, різні звуки, кожен хазяїн свого воза по голосу серед тисяч пізнає (Ю. Янов., II, 1958, 248).
2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу; складається з двох півтонів. Почати пісню на тон вище.
3. муз. Те саме, що тональність 1. Серед натовпу і шуму Сів собі я на ослоні. Грав оркестр в мінорнім тоні, Навіваючи задуму (Вороний, Вибр., 1959, 123); * Образно. Нові вірші поета характеризуються радісними барвами, мажорним, піднесеним тоном. У поезії Тичини з'являється грандіозний образ радянського народу - океану, з могутністю якого не може порівнятися ніщо в світі (Іст. укр. літ., II, 1956, 374).
4. мед. Звук працюючого серця, його клапанів. [Валя:] Пульс зник, і сердечних тонів не стало... Платон Іванович зовсім зблід, швидко закрив рану і зробив укол в серце... (Корн., І, 1955, 135); На операційному столі лежав літній солдат.. Васадзе рахував пульс.. Тони були глухі і повільні, але серце билося ритмічно (Голов., Тополя.., 1965, 424); // Звук, що утворюється при простукуванні порожнинних органів людського тіла.
5. Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення. Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить.. Йому нарешті упала в око жінчина постать і знизила тон. Він став спокійнішим (Коцюб., II, 1955, 295); Усі за столом стали шумніші. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, і говорили багато (Головко, II, 1957, 48); Іван тільки добродушно посміхався та дивився на дівчину покірними й зачудованими очима, особливо коли їй доводилось підвищувати тон (Ткач, Плем'я.., 1961, 74); - Анеля ще спить після балу, - відповів Грохольський.. - Так, так! Нехай відпочине, - підхопив Бжеський, знижуючи тон, ніби Анеля могла його почути (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8); Перед кожною виставою неодмінно призначалась репетиція на повний тон (Минуле укр. театру, 1953, 32); З розвитком і подовженням справжніх голосових зв'язок, а також зміцненням хрящів гортані посилюються тони голосу (Шк. гігієна, 1954, 82).
6. Характер звучання мови людини, манера висловлювання, що виражають різні емоційні відтінки, ставлення до об'єкта мовлення, настрій того, хто говорить, риси його вдачі і т. ін. Марта Кирилівна подала йому руку і ще холоднішим, неначе льодовим, тоном промовила: - Сподіваюсь... що ви в нас... не останній раз? - Але в думці вона гаряче бажала, щоб то був останній раз, були останні його відвідини (Н.-Лев., VI, 1966, 32); Явдоха Купер'яниха.. в сварці не так груба, як ущиплива (говорить здебільшого в іронічно-ввічливому тоні), і через те її всі бояться (Л. Укр., III, 1952, 722); Вона наче його потішала. Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав (Коцюб., II, 1955, 311); Старому, цілком очевидно, було приємно почути таку відповідь. Він знову вернувся до дружнього тону (Смолич, І, 1958, 48); - Інтенсивна годівля плюс інтенсивне доїння - ось наш метод, - лекторським тоном підкреслила вона (Жур., До них іде.., 1952, 56); Кульницький різко обернувся до Свирида Яковлевича, зміряв його войовничими очима і холодним прокурорським тоном запитав: - Товаришу Мірошниченко, чого ви запізнилися? (Стельмах, II, 1962, 140); // Манера, стиль викладу письмової мови кого-небудь. Поважно настроєний поет [М. Філянський].. впадає однак у доволі фривольний тон (Коцюб., III, 1956, 24); «Слово о полку Ігоревім» - безсмертне. Воно в зовсім новому тоні й плані прозвучало у Павла Тичини (Рильський, III, 1956, 31); Лист був написаний в найенергійнішому тоні (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 42); Взагалі, слов'янізми в російській і українській літературі являють собою елементи стилю, вони дають тон - урочистість, глузливість і т. ін. (Кундзич, Діези.., 1956, 95).
@ Відповідати (відповісти, говорити, сказати і т. ін. ) в тон - відповідати (говорити) співрозмовникові з такою ж інтонацією, з таким же настроєм і т. ін., як говорить він. - Ну, здрастуй, Гришо! - схвильовано і трохи ніяковіючи перед присутніми за своє хвилювання, привітався Артем, як тільки міг стримано. - Здрастуй, Артеме! - в тон йому відповів Саранчук (Головко, II, 1957, 446); Хлоп'я вловило іронію, відповіло в тон (Гончар, Бригантина, 1973, 4); Настроювати (настроїти) на тон який кого - викликати в кого-небудь певний настрій. Щоб колосом співали струни нив, Щоб злий кукіль не забивав пшениці, - На вірний тон настроюй колектив (Рильський, Мости, 1948, 74); Лобанов піднявся на-гора, а Сиволап лишився у шахті до кінця зміни. Розмова з керуючим настроїла і його на хороший тон (Ткач, Плем'я.., 1961, 60); Підвищувати (підвищити і т. ін. ) тон див. підвищувати.
7. Манера поводитися, стиль і характер поведінки людини. Її поважність, природжена спокійність і навіть її неповорушливість.. ще більше надавали їй салонового поважного тону та солідності (Н.-Лев., IV, 1956, 44); Зберігся в неї [Татьяни ] рівний тон, Смаку хорошого закон (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 204); Манери і розв'язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (Тулуб, В степу.., 1964, 30); До всього Зігфрід ставився з поблажливою посмішкою: доброю, незлобивою, доброзичливою іронією. Майже протягом двох років, принаймні в її [Надійчиному] товаристві, він ніде й ніколи не зрадив цього тону (Коз., Листи.., 1967, 112); Режисер.. була актриса московського театру і зараз же взяла столичний тон (Смолич, Театр.., 1940, 67).
В тоні що - щось відповідає прийнятим правилам. - Обід такий тривав зо три години, І йшли розмови всякі за столом: Пані своїх знайомих тут судили, Пани хортів і коней... Лиш часом На політичне поле заходили, Та й то несміло якось. Загалом За панщини була політика не «в тоні» (Фр., X, 1954, 203); Добрий тон - те саме, що Правила доброго тону (див. правило). Все було, як добрий тон велить (Рильський, І, 1956, 157); Задавати (задати) тон див. задавати; Потрапляти (потрапити, попадати, попасти) в тон кому - говорити або робити що-небудь доречне чи приємне комусь. Лише той, кого Таня назвала Левицьким, стояв у куточку, замислений, і не пробував попасти в тон іншим (Панч, На калин. мості, 1965, 55); Правила доброго тону див. правило.
8. Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору. Хата Гощинської, салон.. Загальний тон убрання хати темно-червоний (Л. Укр., II, 1951, 5); Все зелене доокола. По-весінньому яскраво-зелене. Навіть небо набиралося зеленавих тонів - мов уся земля окуталася надією (Хотк., II, 1966, 63); Скажи: ця хмара жовта чи рожева? Як звуть художники цей дивний тон? (Рильський, II, 1960, 82); Вона була в гарному ситцевому платті, із темного його тла впадали у вічі якісь сині тони (Сенч., На Бат. горі, 1960, 44); Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Збан., Сеспель, 1961, 199); // Вихідний, найпростіший колористичний елемент чого-небудь; // Загальний кольоровий лад художнього твору. Килим спокійного коричнево-пісочного тону; // Ступінь яскравості, насиченості кольору або сукупності відтінків на певній ділянці малюнка, фотографії, картини. Яскраві барви, повні тони! Нюанси пріч і геть півтон! Рожеве вмерло, і червоне Горить огнями виногрон (Рильський, І, 1960, 282).
9. перен. Загальна спрямованість, характерна особливість чого-небудь. - А в якім же тоні провадити розмову з нею? чи в ліберальному, чи в консервативному? - спитав Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 24); Загальний тон корчми - було першенство [зверхність] чорних хлопців [опришків], їх вищість над сими «домарєтами» [домосідами], що ради вигід спокійного життя терплять стільки понижень, що не знають вільних бажань і вільного їх задоволення (Хотк., II, 1966, 185); Вірменський коньяк поклав початок коньякам південного типу - з ванільним тоном, ніжним ароматом і чарівним букетом, в якому дуже багато сонця (Наука.., 1, 1972, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тон | тони |
Родовий | тону | тонів |
Давальний | тонові, тону | тонам |
Знахідний | тон | тони |
Орудний | тоном | тонами |
Місцевий | на/у тоні | на/у тонах |
Кличний | тоне | тони |
тонути
ТОНУТИ, тону, тонеш, недок . 1. Занурюючись у воду, опускатися на дно під дією сили ваги; потопати. Лебеді пливуть, віночки тонуть, Віночки потопають (Чуб., V, 1874, 349); Хотілось мені почваниться перед хлопцями, так я й не знав, де та сміливість узялась. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше (Н.-Лев., VI, 1966, 94); Пароплав швидко нахилився на бік і почав тонути (Сміл., Сашко, 1954, 197); Я кидаю камінець у воду - він підскакує на воді й тоне (Ю. Янов., II, 1958, 32); // Мати властивість опускатися на дно, не тримаючись на поверхні води. Залізо тоне у воді; // Занурюючись у воду, в трясовину і т. ін., гинути, вмирати. Онде нещаслива жінка, вона тоне в болоті, болото її засмоктує (Л. Укр., III, 1952, 731); Вода клекотіла й пінилась від куль. Освітлені вибухами, водяні смерчі від мін та снарядів розтинали пітьму й спадали на тих, хто плив і тонув, важкими студеними потоками (Довж., І, 1958, 317); Провалилась їхня тачанка на мосту. Що там коїлось! Дишло поламане, збруя порвана, кінь один тоне, а інший на живіт йому копитами стає (Гончар, II, 1959, 263).
2. Занурюватися, провалюватися у що-небудь в'язке, сипке, м'яке; грузнути. Він увійшов у маленьку вітальню.. Нога тонула в м'якім дорогім килимі, блідо-рожеве світло потиху лилося з ліхтаря, покриваючи всю кімнату якоюсь таємною напівтемрявою (Хотк., І, 1966, 49); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому, та й люди насилу витягали ноги (Тулуб, В степу.., 1964, 70); Взявши на руки телятко, поніс [Кеня] його за першим оленем.. Тонучи в снігу, стрибаючи і падаючи, вона [олениця] бігла за ним (Багмут, Щасл. день.., 1959, 250).
3. перен. Ставати або бути ледве видним, огортаючись чим-небудь. Потемнів і ставок, посутеніла слобода, вилискуючи білими хатками, здавалося - все те тихо тонуло у якомусь рідкому тумані (Мирний, III, 1954, 299); Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі (Граб., І, 1959, 289); Було вже нерано. Селище тонуло в темряві. Тільки шахта і естакада рясно світилися вогнями (Ткач, Плем'я.., 1961, 215); Сиваш тоне у мороці, не видно, є там вода чи нема (Гончар, II, 1959, 426); // Бути серед великої кількості чого-небудь, бути прикритим або укритим чимсь; утопати. Сторожки тонули в вишнях та черешнях, ніби по пояс стояли в оргинії, мальві, маківках, гвоздиках та чорнобривцях (Н.-Лев., VII, 1966, 260); В злоті парк осінній тоне, небо синє, повне дум... (Сос., І, 1957, 350); Палац тонув у величезних вікових тополях (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 35); // Бути мало чутним або ставати нечутним серед сильніших звуків, шумів. Голоси дівчаток тонули в хлоп'ячому гармидері, ставали все несміливішими, а згодом і зовсім зникли (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127); І знову ясно почув [командир] голоси своїх гармат. Вони тонули в суцільному гулі, стократ перехрещені несамовитими вигуками «полундра» (Кучер, Голод, 1961, 140).
4. перен. Повністю віддаватися чому-небудь (почуттю, мріям, праці, справі і т. ін.); мати багато, вдосталь чогось. І я вірив, мріяв, любив, Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі (Фр., IV, 1950, 344); Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (Зеров, Вибр., 1966, 342); В праці радісній тону я.. Від хустини червоної Вітер пісню приніс (Рильський, II, 1960, 26); Тону в журбі, в задуми димі... Невже й для мене доля ця?! (Сос., І, 1957, 168).
@ Тоне зір (погляд, око); Тонуть очі в чому - про неможливість охопити щось в деталях через його глибину, широчінь, далечінь. Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (Н.-Лев., II, 1956, 384); Тоне зір у небозводі, він такий широкий (Сос., І, 1957, 196); Тоне зір у зорі (погляд у погляді) - про неможливість відірватися очима від очей коханої (коханого). Любов, краса віків! Чудні твої закони. Нікому не збагнуть страшних глибин твоїх. Ось підійшла вона - і зір у зорі тоне і впасти хочеться до любих ніжних ніг (Сос., II, 1958, 158); Вечірня радість, мов далекі дзвони, Мов відголос, мов спомин, мов луна... До стомленого підійшли вікна, І в погляді, як в морі, погляд тоне... (Рильський, II, 1960, 271); Тонути в крові - здійснювати масове кровопролиття; купатися в крові. В той великий час тирани Бачать сльози міліонів, Чують болі міліонів І тонуть у людській крові (Фр., XIII, 1954, 21); Тонути в розкошах - жити в надмірному багатстві й пишноті. А вельможне панство тоне в розкошах, марнує час у хвастощах (Кач., II, 1958, 411).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тону | тонемо |
2 особа | тонеш | тонете |
3 особа | тоне | тонуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тонутиму | тонутимемо |
2 особа | тонутимеш | тонутимете |
3 особа | тонутиме | тонутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тонув | тонули |
Жіночий рід | тонула | |
Середній рід | тонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тонімо | |
2 особа | тони | тоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тонучи | |
Минулий час | тонувши |