тонше
ТОНШЕ, присл. Вищ. ст. до тонко. Грицько піддержав брата, і обидва закричали, Грицько товще, Івась тонше: - Сонечко, сонечко!.. (Мирний, IV, 1955, 9); Після героїчного подвигу космонавтів все навколо нас наче змінило свій ритм, тональність і колір. Людина навчилася глибше бачити, тонше відчувати (Мист., 1, 1963, 13).
тонший
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонший | тонша | тонше | тонші |
Родовий | тоншого | тоншої | тоншого | тонших |
Давальний | тоншому | тоншій | тоншому | тоншим |
Знахідний | тонший, тоншого | тоншу | тонше | тонші, тонших |
Орудний | тоншим | тоншою | тоншим | тоншими |
Місцевий | на/у тоншому, тоншім | на/у тоншій | на/у тоншому, тоншім | на/у тонших |