тонізуючий
ТОНІЗУЮЧИЙ, а, е, спец. Дієпр. акт. теп. ч. до тонізувати. Експерименти показали, що препарат із золотого кореня має високу біологічну активність і як тонізуючий засіб багато в чому перевершує женьшень (Рад. Укр., 13.VІІІ 1965, 1); Хвойний настій завжди і скрізь можна застосовувати як тонізуючий напій і як ліки від багатьох захворювань (Наука.., 2, 1965, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонізуючий | тонізуюча | тонізуюче | тонізуючі |
Родовий | тонізуючого | тонізуючої | тонізуючого | тонізуючих |
Давальний | тонізуючому | тонізуючій | тонізуючому | тонізуючим |
Знахідний | тонізуючий, тонізуючого | тонізуючу | тонізуюче | тонізуючі, тонізуючих |
Орудний | тонізуючим | тонізуючою | тонізуючим | тонізуючими |
Місцевий | на/у тонізуючому, тонізуючім | на/у тонізуючій | на/у тонізуючому, тонізуючім | на/у тонізуючих |