топір
ТОПІР, пора, ч . 1. іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. Пішов же Мартин По чужих містах, - Три сокири за поясом, А топір у руках (Перв., З глибини, 1956, 98).
2. діал. Сокира. Хату будує гуцул. Взявши у руки топір, Теше старанно старий рівну, струнку деревину (Шер., Дорога.., 1957, 39); Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна. Отак і ти, мій любий друг, - Чи тесля, чи коваль. Гостри топір, бери терпуг І йди із далі в даль (Воронько, Три покоління, 1950, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | топір | топори |
Родовий | топора | топорів |
Давальний | топорові, топору | топорам |
Знахідний | топір | топори |
Орудний | топором | топорами |
Місцевий | на/у топорі | на/у топорах |
Кличний | топоре | топори |