торбохват
ТОРБОХВАТ, а, ч., зневажл. Злодій, шахрай. - На возі сокири не кидай, бо ще хтось вночі поцупить та й на торжок однесе. Адже ж тут у Києві тих злодіїв та торбохватів, хоч греблю ними гати! - гукнула Лекерія Петрівна до свого наймита (Н.-Лев., І, 1956, 577); - Ми не пустим на поріг [Нового року].. Торбохвата і хапугу, Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (С. Ол., Вибр., 1959, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торбохват | торбохвати |
Родовий | торбохвата | торбохватів |
Давальний | торбохватові, торбохвату | торбохватам |
Знахідний | торбохвата | торбохватів |
Орудний | торбохватом | торбохватами |
Місцевий | на/у торбохваті, торбохватові | на/у торбохватах |
Кличний | торбохвате | торбохвати |