транспортник
ТРАНСПОРТНИК, а, ч. Робітник транспорту; той, хто обслуговує транспорт (у 1 знач.). Він щойно повернувся з Москви, з десятого з'їзду РКП(б) і з'їзду транспортників (Бойч., Молодість, 1949, 4); У відбудові народного господарства особливо великою була роль транспортників (Укр. іст. ж., 6, 1960, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | транспортник | транспортники |
Родовий | транспортника | транспортників |
Давальний | транспортникові, транспортнику | транспортникам |
Знахідний | транспортника | транспортників |
Орудний | транспортником | транспортниками |
Місцевий | на/у транспортнику, транспортникові | на/у транспортниках |
Кличний | транспортнику | транспортники |