трембітар
ТРЕМБІТАР, я, ч. Той, хто грає на трембіті. Здалека з супротивного боку знов заскиглила трембіта; Юрі здавалося, що незримий далекий трембітар подає йому просто до вуха вістку про чиюсь смерть (Фр., IV, 1950, 422); Степан Чижмар чув,.. як дзвенить близько між скелями потік, як реве десь на полонинах худоба, а ген далеко невидимий трембітар смутними звуками виповідає свою тугу... (Скл., Карпати, II, 1954, 18); На трембіті повідомляють населення про незвичайні події. Наприклад, коли до двору наближається група колядників, трембітарі грають закличні мелодії (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трембітар | трембітарі |
Родовий | трембітаря | трембітарів |
Давальний | трембітареві, трембітарю | трембітарям |
Знахідний | трембітаря | трембітарів |
Орудний | трембітарем | трембітарями |
Місцевий | на/у трембітарі, трембітареві | на/у трембітарях |
Кличний | трембітарю | трембітарі |