трепет
ТРЕПЕТ, у, ТРЕПІТ, поту, ч. Те саме, що тремтіння. Стежив [Саїд Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим, немов розквітання бутона, трепетом її принадних уст (Ле, Міжгір'я, 1953, 16); Петрові не сподобався пильний погляд Ольги та трепіт її губів, що ховали усмішку (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 98); Віти дерев легенько тремтіли; і від цього трепету зайнялося і небо, і сонячне сяйво, і трави (Вільде, Сестри.., 1958, 14); І вона понесла в темінь своє важке тіло і трепет маленької свічечки, що роняла на пальці і землю воскові сльози (Стельмах, II, 1962, 308); Войовничі сурми наповнювали помешкання важким трепетом (Мик., II, 1957, 60); З сердечним трепетом наближався Максим до світлиці Мирослави (Фр., VI, 1951, 76); Брав [опришок] Марусину голову в руки і цілував.. у трепоті, в безумстві (Хотк., II, 1966, 123).
@ Трепет проймає (проймав, пройняв і т. ін. ) див. проймати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трепет | трепети |
Родовий | трепету | трепетів |
Давальний | трепетові, трепету | трепетам |
Знахідний | трепет | трепети |
Орудний | трепетом | трепетами |
Місцевий | на/у трепеті | на/у трепетах |
Кличний | трепете | трепети |
трепета
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трепета | трепети |
Родовий | трепети | трепет |
Давальний | трепеті | трепетам |
Знахідний | трепету | трепети |
Орудний | трепетою | трепетами |
Місцевий | на/у трепеті | на/у трепетах |
Кличний | трепето | трепети |