трибунал
ТРИБУНАЛ, у, ч . 1. У Стародавньому Римі - підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.
2. У деяких буржуазних країнах - суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. Увійшов голова трибуналу.., потім увійшли обидва адвокати (Фр., VI, 1951, 267).
3. перев. у сполуч. з військовий. У СРСР - суд, що розглядає військові та інші злочини, віднесені законом до його компетенції. Всі суди, від народних судів до Верховного суду СРСР, і в тому числі військові трибунали Збройних Сил і лінійні суди на транспорті, організовані у відповідності з єдиним загальносоюзним (Як побуд. рад. суд, 1948, 4); Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосно відчеканив присуд військового трибуналу (Вільде, Сестри.., 1958, 31); Трибунал, виправдавши мене, не вважав за можливе залишити на фронті (Мушк., Серце.., 1962, 237); // Розгляд судових справ таким органом. - Хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде... (Гончар, III, 1959, 346).
^ Революційні трибунали див. революційний.
@ Стояти перед трибуналом див. стояти.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трибунал | трибунали |
Родовий | трибуналу | трибуналів |
Давальний | трибуналові, трибуналу | трибуналам |
Знахідний | трибунал | трибунали |
Орудний | трибуналом | трибуналами |
Місцевий | на/у трибуналі | на/у трибуналах |
Кличний | трибунале | трибунали |