трибун
ТРИБУН, а, ч . 1. У Стародавньому Римі - назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Ці плебейські службові особи дістали назву народних трибунів (Іст. стар. світу, 1947, 147); Військовий трибун.
2. Громадський діяч, видатний оратор і публіцист. Він [В. І. Ленін] стоїть з простертою рукою На майданах наших сіл і міст, Повен вогняного неспокою, Вождь, трибун, мислитель, комуніст (Рильський, II, 1960, 256); Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого, і як трибуна гнівного (Тич., III, 1957, 80); // Виразник чиїхось або якихось ідей, принципів, прагнень. В своїм тіснім кружку [гуртку].. вони [паничі] не потребували ставати на котурни і драпуватися в тоги людових трибунів (Фр., VII, 1951, 133); Мені не пощастило в перші великі дні почути ні одного великого трибуна Жовтневої соціалістичної революції (Довж., І, 1958, 16); І уривчасто, і гнівно кидав він [П. Сагайдачний] принишклому Свиридовичу: - Так... Але я вже донесхочу наслухався нашого голотського трибуна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 442); І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (Тулуб, В степу.., 1964, 49); Полум'яний трибун нашої партії С. М. Кіров говорив: - «Ми всі поставили перед собою завдання - оновлення всього життя людства» (Рад. Укр., 19.VIII 1959,1); // ірон. Про любителя говорити, ораторствувати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трибун | трибуни |
Родовий | трибуна | трибунів |
Давальний | трибунові, трибуну | трибунам |
Знахідний | трибуна | трибунів |
Орудний | трибуном | трибунами |
Місцевий | на/у трибуні, трибунові | на/у трибунах |
Кличний | трибуне | трибуни |
трибуна
ТРИБУНА, и, ж . 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. [Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити! Не зійшов ти ще й на трибуну, а вже там стояла клепсидра, той холодний часомір (Л. Укр., III, 1952, 289); У центрі площі утворилося раптом невелике каре з червоних прапорів та трибуна з стола і двох скриньок для промовця (Козл., Ю. Крук, 1957, 527); * У порівн. На броню танка, мов на трибуну, піднявся радянський воїн з відкритим, обпаленим сонцем обличчям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 139); // чого і яка, перен. Друкований орган, установа, сфера, де політичні діячі, публіцисти й т. ін. висловлюють свої погляди, ідеї тощо. З перших днів війни царський уряд закрив газети й журнали, що виходили українською мовою, і українські письменники лишилися без своєї трибуни (Поезія.., 1956, 19); Театр для Карпенка-Карого був не просто розвагою, а високою громадською трибуною, з якої можна було виголосити вогненне слово правди, розбудити в людині кращі почуття й поривання (Літ. Укр., 28.IX 1965, 3).
2. Споруда на стадіонах, площах і т. ін. здебільшого з розташованими уступами вгору рядами місць для глядачів або осіб, що приймають паради, вітають демонстрантів тощо. М'яч метався по стадіону, немов ошпарений, то потикався в одні, то в другі ворота, то летів кудись вбік, інколи досягав навіть трибун (Збан., Курил. о-ви, 1963, 259); Невеликі трибуни манежу були нагорі, ніби балкон у театрі, з них дуже добре видно все, що відбувається внизу на біговій доріжці (Собко, Стадіон, 1954, 307); Він дуже поспішав, щоб не спізнитися на демонстрацію. Катя теж заметушилася, заспішила. Але мама сказала, що їй нема чого квапитись, - на трибуну треба йти о дев'ятій годині (Забіла, Катруся.., 1955, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трибуна | трибуни |
Родовий | трибуни | трибун |
Давальний | трибуні | трибунам |
Знахідний | трибуну | трибуни |
Орудний | трибуною | трибунами |
Місцевий | на/у трибуні | на/у трибунах |
Кличний | трибуно | трибуни |