тромбон
ТРОМБОН, а, ч . Мідний духовий музичний інструмент, що являє собою складену циліндричну двічі зігнуту трубку, яка закінчується широкою горловиною; характеризується різким звуком. Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий - скрипка та кларнет, Та барабан з тромбоном, та труба, - Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (Рильський, II, 1960, 304); Кларнети аж вищали від захоплення, а тромбони поважно рохкали чрочисту хвалу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 236).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тромбон | тромбони |
Родовий | тромбона | тромбонів |
Давальний | тромбонові, тромбону | тромбонам |
Знахідний | тромбон | тромбони |
Орудний | тромбоном | тромбонами |
Місцевий | на/у тромбоні | на/у тромбонах |
Кличний | тромбоне | тромбони |