троха
ТРОХА, присл., діал. Трохи. Вона обернулася і, взявши за плече Петруся, що тулився до неї, посунула, його трохи наперед себе (Фр., IV, 1950, 39); Волоські Стебни [село] були троха ніби світліші - бо вони до сонця більше (Хотк., II, 1966, 108); На підмогу до нас Ви забились, панове, неблизько. Бійка буде лиха; Відпочиньте ж троха (Граб., І, 1959, 297); Кажуть, що колись-то колись, за царя Гороха, як людей було троха,.. блукав наш предкопращур [предок] козак Савлук по горах (Вовчок, VI, 1956, 219).
ТРОХА: Троха лиш (лишень); Трохи чи...: а) навряд. У Оглаві... Чи по знаку Кому цей Оглав білохатий? Троха лиш! Треба розказати (Шевч., II, 1963, 187); б) ледве, ледь. За його порядками, троха чи не процвиндрили б швидко і усії худоби (Кв.-Осн., II, 1956, 254).