трійник
ТРІЙНИК, а, ч. Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини. Стояки поїлок до магістральної труби приєднують за допомогою трійників та сіделок, які додаються до комплекту автопоїлки (Довідник сіль. будівельника, 1956, 328); Сьомгу сріберну пудову добре, друзі, поводить.. на гнучкому бамбуку, на співучому капроні, на сталевім трійнику (Гонч., Вибр., 1959, 273); // Частина трубопроводу - невелика трубка з трьома патрубками для з'єднання відгалужень. Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трійник | трійники |
Родовий | трійника | трійників |
Давальний | трійникові, трійнику | трійникам |
Знахідний | трійник | трійники |
Орудний | трійником | трійниками |
Місцевий | на/у трійнику | на/у трійниках |
Кличний | трійнику | трійники |