тріпонути
ТРІПОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех., розм . 1. Підсил. до тріпнути. Чайка тріпонула крилами і впала на сніг (Трубл., Крила.., 1947, 6); Зінько хвацько тріпонув чубом (Кучер, Прощай.., 1957, 81); Командуючий привітно тріпонув його руку (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 285).
2. Підсил. до тріпнути. [Коломійчиха:] Похвалятися здумав! Та я тебе як тріпону!.. (Стар., Вибр., 1959, 354); Комсомолець вхопив з голови промовця гаптовану плисову тюбетейку і з усього розмаху тріпонув нею по його обличчю (Ле, Міжгір'я, 1953, 506).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріпону | тріпонемо |
2 особа | тріпонеш | тріпонете |
3 особа | тріпоне | тріпонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тріпонув | тріпонули |
Жіночий рід | тріпонула | |
Середній рід | тріпонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріпонімо | |
2 особа | тріпони | тріпоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | тріпонувши |