тріскіт
ТРІСКІТ, коту, ч . Те саме, що тріск. Раптом він зрозумів, чого йому страшно, зрозумів, що значить оцей глухий гуркіт у хмарі, грізніший і важчий від тріскоту громів та реву бурі (Фр., IV, 1950, 338); Мисливець перезарядив рушницю і швидко попрямував до неї [печери]. Але не встиг зробити й кроку, як у лісі почувся тріскіт гілок і вовче виття (Наука.., 10, 1974, 54); Із тріскотом відчинилися двері.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріскіт | тріскоти |
Родовий | тріскоту | тріскотів |
Давальний | тріскотові, тріскоту | тріскотам |
Знахідний | тріскіт | тріскоти |
Орудний | тріскотом | тріскотами |
Місцевий | на/у тріскоті | на/у тріскотах |
Кличний | тріскоте | тріскоти |
тріскотіти
ТРІСКОТІТИ, оче і ТРІСКОТАТИ, отить, недок . 1. Утворювати тріск злегка і безперервно. В куточку тріскотить стиха лампадка та вчувається часами стогін задавленого ридання (Стар., Облога.., 1961, 15); Дем'ян перебирав пальцями. М'яв їх, чути було, як тріскотіли кісточки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 585); Під чобітьми тріскоче сухий будяк (Чаб., Тече вода.., 1961, 16); // Діючи, утворювати часті, короткі й сухі звуки, схожі на тріск (про зброю, механізми тощо). Бомбили вокзал. Тріскотіли зенітки (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 11); В голові й досі тріскотіли телефонні дзвінки (Кучер, Трудна любов, 1960, 194); // Звучати неначе тріск, подібно до тріску. Десь далеко, за кам'яним гребенем, тріскотіли постріли (Донч., Вибр., 1948, 188); // Видавати характерні часті, короткі й сухі звуки (про деяких птахів, комах). Знав тебе я в ту ще пору, Віковічний, темний ліс,.. Як від ранку і до ночі Цілі безліки пташок Без угаву тріскотіли Між рясних твоїх гілок (Щог., Поезії, 1958, 314); Цикади тріскочуть; // З тріском розриватися, рватися, лопатися. Як горобці у пилюзі, хлоп'ята - Замурзані модерні дикуни На глині борюкаються завзято, Аж тріскотять нейлонові штани (Драч, Поезії, 1967, 166); // чим. Розгризаючи, лузаючи що-небудь, утворювати звуки, схожі на тріск. Гамір, сміх, голоси... А над усім - насінням, як коники в траві, тріскотять [дівчата]. І на землю лушпиння цвітом білим сиплеться (Головко, II, 1957, 125); * Образно. Ліщина шелестіла й тріскотіла стиглими горіхами, немов охоплена полум'ям (Вол., Озеро.., 1959, 101).
2. перен., розм. Швидко, безупинно говорити. - Що, бив би? - Може, битимеш?! - Малі руки... руки не виросли! - тріскотала вона, соваючись на місці (Мирний, IV, 1955, 51).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріскочу | тріскотимо |
2 особа | тріскотиш | тріскотите |
3 особа | тріскотить | тріскотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріскотітиму | тріскотітимемо |
2 особа | тріскотітимеш | тріскотітимете |
3 особа | тріскотітиме | тріскотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тріскотів | тріскотіли |
Жіночий рід | тріскотіла | |
Середній рід | тріскотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріскотімо | |
2 особа | тріскоти | тріскотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тріскотячи | |
Минулий час | тріскотівши |