тук
ТУК1, у, ч . 1. с. г., перев. мн. Мінеральні добрива. З розвитком хімічної промисловості виробництво туків день у день зростає (Хлібороб Укр., 1, 1964, 27).
2. заст. Перегній, органічне добриво. Є й пагорки там [на острові] виноградні. Є й для ріллі рівнина, де з засіву можна багатий Вчасно зібрати врожай, бо в грунті там досить є туку (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 158).
3. заст. Жир, сало. Організм може втратити весь тук, половину білків й лишитися живим. Втрата ж води на 10 відсотків - смертельна! (Літ. Укр., 18.IX 1967, 2).
ТУК2, ТУК-ТУК, виг . 1. Уживається як звуконаслідування для передачі коротких стуків. Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (Зар., Світло, 1961, 67).
2. розм. Уживається як присудок за знач. тукати, тукнути. Ще - тук, тук, тук - ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер: десь глибоко, глухо застогнав хтось (Головко, II, 1957, 174); У осінню хмуру пору Хитрий жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук, Носом тук - і згинув жук (Стельмах, V, 1963, 353).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тук | туки |
Родовий | туку | туків |
Давальний | тукові, туку | тукам |
Знахідний | тук | туки |
Орудний | туком | туками |
Місцевий | на/у туку | на/у туках |
Кличний | туку | туки |