тягота
ТЯГОТА, и, ж . 1. Трудність, важкість. - Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Барв., Опов.., 1902, 121); Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Хотк., II, 1966, 413); // перев. у мн. Труднощі, важкі обов'язки. На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 213); У Програмі КПРС поставлено завдання.. зняти з неї [жінки] тяготи домашнього господарства (Рад. Укр., 8.III 1963, 1); // Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Зеров, Вибр., 1966, 390).
2. діал. Вага. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Сл. Гр.); З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (Фр., II, 1950, 279).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тягота | тяготи |
Родовий | тяготи | тягот |
Давальний | тяготі | тяготам |
Знахідний | тяготу | тяготи |
Орудний | тяготою | тяготами |
Місцевий | на/у тяготі | на/у тяготах |
Кличний | тягото | тяготи |