тяж
ТЯЖ, а, ч . 1. Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа.
2. Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.
3. Частина м'язів, за допомогою якої вони з'єднуються з кістками і приводять їх у рух; сухожилля. Кожний клітинний тяж відокремлюється від іншого кровоносними капілярами (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 41).
4. заст. Вагітність.
Зайти у тяж - завагітніти; У тяжі (тяжу) - вагітна. Інша молодиця у тяжу знидіє, зчорніє.., а ця ще краща робиться (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82); Яке-то воно [дитя] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити, але зате вже ж і берегтися треба, особливо в тяжі (Хотк., II, 1966, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяж | тяжі |
Родовий | тяжа | тяжів |
Давальний | тяжеві, тяжу | тяжам |
Знахідний | тяж | тяжі |
Орудний | тяжем | тяжами |
Місцевий | на/у тяжі, тяжу, тяжеві | на/у тяжах |
Кличний | тяжу | тяжі |
тяжіти
ТЯЖІТИ, тяжію, тяжієш і тяжу, тяжиш, недок . 1. Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння. Всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (Зеров, Вибр., 1966, 163).
2. Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь. Всупереч усім переслідуванням і перешкодам демократична молодь тяжіла до революційної творчості Шевченка (Рад. літ-во, 2, 1964, 46).
3. Мати потребу зв'язку з ким-, чим-небудь, мати зв'язок з чим-небудь як центром певного впливу. Відривати міста від сіл і округів, що економічно тяжіють до них, через «національний» момент безглуздо і неможливо (Ленін, 24, 1972, 144); Своїми культурними традиціями Покуття впродовж століть тяжіло до великих українських земель (Мас., Під небом.., 1961, 68).
4. Нависати над чим-небудь, височіти у просторі (про щось дуже велике, важке). Море стелеться чорним важким оксамитом, Небо і чорне, і хмарне тяжіє вгорі (Л. Укр., І, 1951, 245); * Образно. Нападу гроза тяжить над цілим краєм (Зеров, Вибр., 1966, 391); // перен. Бути тягарем (у 3 знач.) для когось; гнітити, мучити. Таємниця, що спершу приємно непокоїла її, згодом почала невимовно тяжіти (Вільде, Сестри.., 1958, 12); [Руфін:] Ти забуваєш: на мені ще й інші обвинувачення тяжать (Л. Укр., II, 1951, 470).
5. перен. Тримати у своїй владі кого-, що-небудь; панувати над ким-, чим-небудь. Безпросвітна темрява тяжіла над трудовим людом. Можливість вчитися мали лише діти заможних (Ком. Укр., 6, 1968, 24); Ганна - мати Гната, над якою тяжить приватна власність, ворогує з рідними дітьми (Іст. укр. літ., І, 1954, 461).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тяжію | тяжіємо |
2 особа | тяжієш | тяжієте |
3 особа | тяжіє | тяжіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тяжітиму | тяжітимемо |
2 особа | тяжітимеш | тяжітимете |
3 особа | тяжітиме | тяжітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тяжів | тяжіли |
Жіночий рід | тяжіла | |
Середній рід | тяжіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тяжіймо | |
2 особа | тяжій | тяжійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тяжіючи | |
Минулий час | тяжівши |