тямка
ТЯМКА, и, ж.; мн. тямки, мок; розм . 1. Те саме, що тяма. - Він працьовитий, щиросердий, і в його в тямка в голові (Н.-Лев., VI, 1966, 365); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (Крим., Вибр., 1965, 153); Тямка поволі вертала, а з нею і страшенна певність (Фр., І, 1955, 133).
@ Без тямки - те саме, що Без тями (див. тяма). Співав [Лукин] довго, без тямки, уже всі перестали співати, а він все ще співав (Кобр., Вибр., 1954, 202); Брати (взяти) в тямки (тямку) що - розуміти, усвідомлювати що-небудь. - Чи можете у тямку взяти ви, Що горя мав я вище голови (Зеров, Вибр., 1966, 64); Не знав [дід] письма, а через те нічого не брав у тямки у тих мудрих книжках (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14); Розшолопавши, що регочуть саме з нього, Данило Пришийкобиліхвіст ніяк не міг узяти в тямки - чому регочуть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 205).
2. рідко. Пам'ять, згадка. Любов до гарного, природа, Дівчата любі, друзяки, І найсвятіший дар - свобода, - По них самі тепер тямки! (Граб., І, 1959, 283).
@ Даватися (датися) в тямки див. даватися; Довго буде тобі (вам і т. ін. ) в тямки - хтось буде довго пам'ятати. - А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (Котл., І, 1952, 242); І не тямка; І не в тямки кому - і на думку не спадає. Аж знов чогось дзвякнула клямка. Хтось в сінях говорить з малим. Прислухалась... Їй і не тямка, Що міг повернутися Клим (Перв., II, 1958, 255); Мати у тямці що - тримати що-небудь у пам'яті, пам'ятати. - Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Март., Тв., 1954, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тямка | тямки |
Родовий | тямки | тямок |
Давальний | тямці | тямкам |
Знахідний | тямку | тямки |
Орудний | тямкою | тямками |
Місцевий | на/у тямці | на/у тямках |
Кличний | тямко | тямки |
тямкий
ТЯМКИЙ, а, е. 1. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. Проворний, жвавий, меткий, тямкий, дотепний до всього.., [Іван] був з тих, що йому пальця в рот не клади (Григ., Вибр., 1959, 350); Дядько давно захоплюється його здібностями. «Тямкий росте інженер» (Баш, На.. дорозі, 1967, 198).
2. рідко. З доброю пам'яттю, пам'ятливий. Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тямкий | тямка | тямке | тямкі |
Родовий | тямкого | тямкої | тямкого | тямких |
Давальний | тямкому | тямкій | тямкому | тямким |
Знахідний | тямкий, тямкого | тямку | тямке | тямкі, тямких |
Орудний | тямким | тямкою | тямким | тямкими |
Місцевий | на/у тямкому, тямкім | на/у тямкій | на/у тямкому, тямкім | на/у тямких |
тямок
ТЯМОК, мку, ч., розм. Те саме, що тяма. Лежала [дівчина] цілий день без пам'яті слаба, Але надвечір їй вернувся тямок (Л. Укр., І, 1951, 116).
@ Без тямку - те саме, що Без тями (див. тяма). Він стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима... (Мирний, II, 1954, 197); Повертатися (повернутися, приходити, прийти і т. ін. ) до тямку - те саме, що Повертатися (повернутися, приходити, прийти і т. ін. ) до тями (див. тяма). Машина рушила, а Андрій все ще ніяк не міг прийти до тямку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тямок | тямки |
Родовий | тямку | тямків |
Давальний | тямкові, тямку | тямкам |
Знахідний | тямок | тямки |
Орудний | тямком | тямками |
Місцевий | на/у тямку | на/у тямках |
Кличний | тямку | тямки |