тісненький
ТІСНЕНЬКИЙ, а, е, пестл. Досить тісний. Помешкання вчителя було також тісненьке. Ще для Броні воно вистачало, але жонатий чоловік не мав би де поміститися з родиною (Март., Тв., 1954, 454); Ціла юрба кинулася по тісненькім подвір'ю, по всіх закутках, порпають, нюхають.. - Лиса ані сліду нема (Фр., IV, 1950, 92); Що значить - в якомусь куточку Бути господарем справжнім, хоча б і тісненького грунту! (Зеров, Вибр., 1966, 353).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тісненький | тісненька | тісненьке | тісненькі |
Родовий | тісненького | тісненької | тісненького | тісненьких |
Давальний | тісненькому | тісненькій | тісненькому | тісненьким |
Знахідний | тісненький, тісненького | тісненьку | тісненьке | тісненькі, тісненьких |
Орудний | тісненьким | тісненькою | тісненьким | тісненькими |
Місцевий | на/у тісненькому, тісненькім | на/у тісненькій | на/у тісненькому, тісненькім | на/у тісненьких |