тіун
ТІУН, а, ч., іст. У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до XVI ст.) - господарський управитель князя, боярина або іншого феодала, суддя нижчої категорії і т. ін. Коло входу до підкліті вдень і вночі стовбичили суворі варязькі воїни з оголеними мечами, ані ввійти, ані вийти без дозволу тіуна (Загреб., Диво, 1968, 233); Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тіун | тіуни |
Родовий | тіуна | тіунів |
Давальний | тіунові, тіуну | тіунам |
Знахідний | тіуна | тіунів |
Орудний | тіуном | тіунами |
Місцевий | на/у тіуні, тіунові | на/у тіунах |
Кличний | тіуне | тіуни |