увитий
УВИТИЙ (ВВИТИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до увити. Тин увесь увитий хмелем, що довгими батогами перевішувався на шлях, та колючою березкою, що, як прядиво, спускалася сюди своєю мичкою (Мирний, І, 1954, 219); Широка веранда, вся чисто увита густими лозами дикого винограду, і дві невеличкі кімнати,.. - оце й усе кафе (Собко, Скеля.., 1961, 78); Дрібнії сили вмій докупи збити, А й найтруднішого вони докажуть; Таж посторонком, з трав увитим, Вола в нас в'яжуть (Фр., XIII, 1954, 155); * Образно. А чи, може, йому [серцю], горем ввитому, Вже й надії нема - недобитому?.. (Манж., Тв., 1955, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | увитий | увита | увите | увиті |
Родовий | увитого | увитої | увитого | увитих |
Давальний | увитому | увитій | увитому | увитим |
Знахідний | увитий, увитого | увиту | увите | увиті, увитих |
Орудний | увитим | увитою | увитим | увитими |
Місцевий | на/у увитому, увитім | на/у увитій | на/у увитому, увитім | на/у увитих |