увірувати
УВІРУВАТИ (ВВІРУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що повірити1. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (Коцюб., І, 1955, 245); - Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, - прицмокував він. - Я був би ладен увірувати в бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 20).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увірую | увіруємо |
2 особа | увіруєш | увіруєте |
3 особа | увірує | увірують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | увірував | увірували |
Жіночий рід | увірувала | |
Середній рід | увірувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увіруймо | |
2 особа | увіруй | увіруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | увірувавши |