удавання
УДАВАННЯ1 (ВДАВАННЯ), я, с. Дія за знач. удавати 1-3. Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (Н.-Лев., IV, 1956, 64); Він був добрий ученик [учень] і добрий товариш, загально люблений задля свойого доброго гумору, дару удавання різних голосів (Фр., IV, 1950, 273).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | удавання | удавання |
Родовий | удавання | удавань |
Давальний | удаванню | удаванням |
Знахідний | удавання | удавання |
Орудний | удаванням | удаваннями |
Місцевий | на/у удаванні | на/у удаваннях |
Кличний | удавання | удавання |