удавано
УДАВАНО (ВДАВАНО). Присл. до удаваний. - Ти вже заручена з ним? - питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Вільде, Сестри.., 1958, 538); Від уваги Жолкєвського не приховалася удавано молодеча моторність його давнього друга, Яна Замойського (Ле, Наливайко, 1957, 15); Марко презирливо глянув на ворога і пустився йти далі. Але Тодосько вдарив його рукою по плечах і зареготався удавано: - Га-га-га-га! (Козл., Весн. шум, 1952, 84).