уданий
УДАНИЙ1 (ВДАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до удати 3, 4. [Кембль (Придивляється до фігурки ):] Ха-ха-ха-ха! Та й здорово ж уданий! Як вилитий наш батько Годвінсон! (Л. Укр., III, 1952, 31).
2. у знач. прикм., рідко. Нещирий, награний. - Добрий день вам, панно Маню! - обізвався я з уданим супокоєм і подав їй руку (Коб., III, 1956, 27); На обличчі Віри Павлівни грала усмішка, не знати тільки, чи удана, чи правдива... (Хотк., І, 1966, 38).
УДАНИЙ2 (ВДАНИЙ), а, е, на що, до чого та без додатка, заст., рідко. Здібний. Він до всього вданий (Сл. Тр.); Наш рід не заможний, не кудлатий, як там кажуть, да уданий (Барв., Опов.., 1902, 425); Уданий на зальоти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уданий | удана | удане | удані |
Родовий | уданого | уданої | уданого | уданих |
Давальний | уданому | уданій | уданому | уданим |
Знахідний | уданий, уданого | удану | удане | удані, уданих |
Орудний | уданим | уданою | уданим | уданими |
Місцевий | на/у уданому, уданім | на/у уданій | на/у уданому, уданім | на/у уданих |