удостоєний
УДОСТОЄНИЙ (ВДОСТОЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до удостоїти. Радою Академії Шевченко був удостоєний звання некласного художника (Корн., Разом із життям, 1950, 8); Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінюють роботу голів колгоспів. Багато з них удостоєні урядових нагород (Хлібороб Укр., 1, 1967, 21); // удостоєно, безос. присудк. сл. Незабаром у житті моєму трапилися такі події, про які ніяк не можу не розповісти. Мене було обрано депутатом Верховної Ради Союзу РСР. А трохи пізніше удостоєно високої нагороди - Героя Соціалістичної Праці (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 174).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | удостоєний | удостоєна | удостоєне | удостоєні |
Родовий | удостоєного | удостоєної | удостоєного | удостоєних |
Давальний | удостоєному | удостоєній | удостоєному | удостоєним |
Знахідний | удостоєний, удостоєного | удостоєну | удостоєне | удостоєні, удостоєних |
Орудний | удостоєним | удостоєною | удостоєним | удостоєними |
Місцевий | на/у удостоєному, удостоєнім | на/у удостоєній | на/у удостоєному, удостоєнім | на/у удостоєних |