уклон
УКЛОН, у, ч., спец . 1. Частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту і залежно від напрямку руху поїзда називається спуском або підйомом. Злякався машиніст: - Далі не повезу, товариші. Тут уклон. Гальма лопнули (Довж., І, 1958, 38); // Взагалі похила частина шляху.
2. У гірничій справі - похила підземна виробка, яка не має безпосереднього виходу на земну поверхню і призначена для піднімання вантажів за допомогою різних пристроїв.
3. У геодезії - перелом профілю земної поверхні у напрямку вниз.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уклон | уклони |
Родовий | уклону | уклонів |
Давальний | уклонові, уклону | уклонам |
Знахідний | уклон | уклони |
Орудний | уклоном | уклонами |
Місцевий | на/у уклоні | на/у уклонах |
Кличний | уклоне | уклони |