уклінно
УКЛІННО. Присл. до уклінний. Він.. схиляв уклінно голову, запрошує мене ласкаво заходити (Кол., На фронті... 1959, 137); І до них Кобзар підходить, привітається уклінно (Гур., Друзі.., 1959, 10); * Образно. Білим туманом виднілась праворуч нескошена гречка, а попереду уклінно хитали бронзовими головами соняшники (Цюпа, Назустріч.., 1958, 375).
Уклінно прошу (прохаю), заст. - шанобливо-ввічлива форма прохання. - Уклінно прошу покуштувати моєї кулінарії (Донч., V, 1957, 474); Уклінно дякую, заст. - шанобливо-ввічлива форма подяки. [Юркевич:] Ось візьміть. (Дає йому гроші). [Носильник:] Уклінно дякую (Коч., П'єси, 1951, 283).