уколювати
УКОЛЮВАТИ1 (ВКОЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УКОЛОТИ (ВКОЛОТИ), олю, олеш, док., перех . 1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 405); * Образно. Мороз вколов пальці, і довелося сховати руки в кишені (Коп., Десятикласники, 1938, 190).
2. перен. Прикро вражати, ображати кого-небудь якимись словами, вчинком. Марусяк користав з кожної хвилі, коли можна було чимось уколоти попадю (Хотк., II, 1966, 264); Нагадування про старий борг вкололо брата (Шиян, Гроза.., 1956, 97); // Раптово викликати неприємне гостре відчуття. Щось укололо сотника, коли в думці постав Радзівілл і зустріч з ним (Ле, Наливайко, 1957, 75); Згадка про Аустерліц боляче вколола Франца (Кочура, Зол. грамота, 1960, 364).
УКОЛЮВАТИ2 див. вколювати1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уколюю | уколюємо |
2 особа | уколюєш | уколюєте |
3 особа | уколює | уколюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уколюватиму | уколюватимемо |
2 особа | уколюватимеш | уколюватимете |
3 особа | уколюватиме | уколюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уколював | уколювали |
Жіночий рід | уколювала | |
Середній рід | уколювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уколюймо | |
2 особа | уколюй | уколюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уколюючи | |
Минулий час | уколювавши |