уломити
УЛОМИТИ (ВЛОМИТИ), омлю, омиш; мн. уломлять; док., перех., розм . 1. Ламаючи, відокремити частину від цілого; відламати. Перекусить би чого. Вломив хліба - чого ж би до хліба? (Тесл., З книги життя, 1949, 29).
2. Поламати, зламати. Ой сиві воли, сиві ярмо уломили, Чиї ото, мамко, ноги, гей, сюди ходили? (Коломийки, 1969, 142); - Та чого ж ти мовчиш? - скрикнула [пані] ще голосніш. - Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш! (Вовчок, І, 1955, 136); Кому [з робітників] вломило падаюче дерево ногу або руку, того відвозили; а кого забили на смерть, того закопували тут же в кущах (Ірчан, II, 1958, 255).
@ Як (наче, немов і т. ін. ) ногу (ноги) вломив - дуже швидко побіг. А Максим - як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок... (Мирний, І, 1949, 214); Діденко нічого не додав більш, повернувсь і наче ногу вломив - зник у сутінках (Головко, II, 1957, 491).
3. рідко. Різко змінити (напрям руху). Рушила [Одарка] в напрямі до Шарапи. Але миттю вломила напрямок, швидко пішла геть (Ле, Ю. Кудря, 1956, 172).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уломлю | уломимо |
2 особа | уломиш | уломите |
3 особа | уломить | уломлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уломив | уломили |
Жіночий рід | уломила | |
Середній рід | уломило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уломімо | |
2 особа | уломи | уломіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уломивши |