ум
УМ, а, ч. Те саме, що розум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч., II, 1963, 386); Висока ідейність і глибока народність нашої літератури - от що вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (Рильський, IX, 1962, 15); Соціалізм, про який мріяли кращі уми людства і неминучість якого провістили основоположники марксизму, став v нашій країні реальною дійсністю (Ком. Укр., 3, 1965, 25).
@ Брати на ум див. брати; Виживати (вижити) з ума - те саме, що Виживати (вижити) з розуму (див. виживати). Люди не звертали уваги на ті Уласові речі. - Старий став - з ума вижив... (Мирний, IV, 1955, 230); Як не кричав Софрон, Митрич таки переконав людей, що.. треба заходжуватись біля перебудови, а Софрон уже вижив із ума (Панч, II, 1956, 77); Добирати (добрати) ума див. добирати; Доводити (довести) до ума див. доводити; Заднім умом жити див. задній; Звихнутий умом (з ума) див. звихнений; Звихнутися умом (з ума) див. звихнутися; Зводити (звести) з ума див. зводити; З ума не сходити (не йти і т. ін. ) - те саме, що Не сходити (не виходити, не йти і т. ін. ) з думки (див. думка). Мені він усе з ума не сходить, все перед очима (Мирний, І, 1954, 81); Дівчина з ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками - важко й солодко; перебув другий день - ще важче, ще солодше (Вовчок, І, 1955, 353); Набиратися (набратися) ума (уму-розуму) - те саме, що Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) (див. набиратися). - Хлопцеві найкраще молодому Ума набратися, потершись між людьми (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 104); - Нам треба хати-читальні, щоб попівський дурман розвіювати, уму-розуму набиратися (Речм., Весн. грози, 1961, 201); Читати Горького, слухати Горького - уму-розуму набиратись! (Ком. Укр., 3, 1968, 80); Наводити (навести) на ум див. наводити; Навчати (вчити, навчити) уму-розуму - учити поводитися, діяти розумно, відповідно до усталених правил, звичаїв. Хівря з серця почала Наталцю бити - уму-розуму вчити (Григ., Вибр., 1959, 113); - Може й навчать його [Юрка] там уму-розуму (Козл., Ю. Крук, 1957, 412); На умі - на думці, у думках. - Вона має щось на умі. Це неспроста. Що це за знак? Чи вона вередує, чи сердиться? (Н.-Лев., VI, 1966, 19); [Одарка:] У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця - і за те я його люблю! (Кроп., І, 1958, 74); - Я, Семене, людина проста. У мене що на умі, те й на язиці. Може, це й не подобається кому, я не знаю (Хотк., І, 1966, 123); - Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (Гончар, Тронка, 1963, 18); На ум класти - запам'ятовувати або усвідомлювати що-небудь. Хто величається і других зневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе: Наука в ліс не заведе (Гл., Вибр., 1957, 203); Не вашого (твого, його і т. ін. ) ума діло див. діло; Не йде на ум: а) немає бажання думати про що-небудь, робити щось, займатися чимось. Не йде на ум ні їда, ні вода, що перед очима біда! (Кв.-Осн., II, 1956, 203); б) не засвоюється, не запам'ятовується, не сприймається щось; [Не] при [своєму] умі - те саме, що [Не] при [своєму] розумі (див. розум). Хорувала вона тяжко тижнів ізо три. Якось господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі (Вовчок, І, 1955, 84); Завданням його життя було - знайти якусь комору, аби розбагатіти відразу. І коли він був при своїм умі, то тільки й говорив, що про всякі комори, схованки, печери з грошима і т. ін. (Хотк., II, 1966, 163); Несповна (не повно) ума - те саме, що Несповна розуму (див. несповна). - Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?.. - І справді, - вхопився пан за те слово, - не повно в неї ума було! (Вовчок, І, 1955, 130); Прикидати (прикинути) в умі див. прикидати; Приходити на ум див. приходити; Рішатися (рішитися) ума див. рішатися; Своїм (чужим) умом жити - те саме, що Своїм (чужим) розумом жити (див. розум). - Оце накрутив, - промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум. - І складно й жалібно. Хто це тобі так - чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: - Своїм умом живу (Гончар, II, 1959, 55); Собі на умі хто - хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Він показав себе ще в студентські роки: користувався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі... (Бойч., Молодість, 1949, 201); Спадати (спасти, спливати, сплисти, спливти, сходити, збрести) на ум - з'являтися на думці, у думках. От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада... (Кв.-Осн., II, 1956, 42); Чогось мені спала на ум та гадюка, що я бачив в березі (Н.-Лев., VI, 1966, 97); Сходити (зійти) з ума див. сходити; Тримати в умі див. тримати; Узяти на ум див. узяти; Узятися за ум - те саме, що Узятися за розум (див. розум); Ума вивідувати (вивідати) у кого, заст. - намагатися дізнатися про чиїсь потаємні думки, наміри, одержати якісь відомості і т. ін. Про це все удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи не виявила мені чого наймичка (Барв., Опов.., 1902, 388); Ума не зібрати; Ума не прикласти: а) не дати собі ради, не могти вирішити щось. Радились люди,.. що їм у такій біді робити? Радяться і ума не зберуть (Кв.-Осн., II, 1956, 125); Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу (Укр.. присл.., 1963, 43); б) не могти здогадатися, зрозуміти; Ума палата див. палата; Ум відстарів див. відстаріти; Ум за розум заходить (зайшов) у кого - втрачається здатність розумно, тверезо мислити, діяти. - В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (Н.-Лев., IV, 1956, 234); Умом зносити (знести) див. зносити.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ум | уми |
Родовий | ума | умів |
Давальний | умові, уму | умам |
Знахідний | ум | уми |
Орудний | умом | умами |
Місцевий | на/у умі | на/у умах |
Кличний | уме | уми |
умова
УМОВА, и, ж . 1. Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. - Годі глузувать з чортами. Слова - не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 70); Підписавши умову з одрадянами, Башкиренко, як тілько заполучив [одержав] викуп, зразу й майнув за границю (Мирний, IV, 1955, 240); - Ви забули про мої попередження й порушуєте умову, яку вчора підписали, пані! - обурено затупотів він ногами (Смолич, І, 1958, 76).
@ Держати умову див. держати; Робити (зробити) умову - домовлятися про що-небудь. [Кость:] Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (Вас., III, 1960, 174).
2. Вимога, пропозиція, які висуваються однією з сторін, що домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору. Вона наймалася за наймалішу плату з такою умовою, щоб одвідувати нездужую [недужу] матір (Вовчок, І, 1955. 315); Написав [Мержинський] мені на сих днях з Мінська,.. що туди має приїхати Кропивницький з трупою і що я добре б зробила, коли б послала йому, Мержинському, свою драму, а він би дав Кропивницькому для постанови і наглянув, щоб мої умови, які я поставлю, були достатньо виконані (Л. Укр., V, 1956, 204); Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам'ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, - радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Гончар, III, 1959, 236); - Де я сало взяв - скажу. Але умова: щоб ні одна душа про це не знала (Стельмах, II, 1962, 99); // перев. мн. Взаємні зобов'язання сторін, що домовляються, запропоновані для укладення, дотримання угоди, договору. Військовий писар подав йому умови, миру, і гетьман Остряниця, взявши гусяче перо, підніс його до пергаменту і на мить задумався (Довж., І, 1958, 274); // перев. мн. Які-небудь пропозиції щодо оплати, пільг і т. ін., які висуває особа або організація, що надає кому-небудь роботу, приміщення тощо. Я перейшла в іншу, гіршу трупу, на менш вигідних умовах (Л. Укр.. III, 1952, 702).
3. чого, рідше для чого, заст. до чого. Необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь. Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222); Створення, поряд з могутньою промисловістю, процвітаючого, всебічно розвинутого і високопродуктивного сільського господарства - обов'язкова умова побудови комунізму (Програма КПРС, 1961, 66); Скажу ще раз, стремління вперед ніяк не означає забуття того, що дали минулі віки і колишні генії. Сприймання минулого - доконечна умова розквіту мистецтва й літератури в сучасному і дальшого зростання їх у майбутньому (Рильський, IX, 1962, 179); Для утворення графіту і алмазу потрібні різні умови (Наука.., 9, 1956, 5).
За цих умов (за цієї умови) - при наявності певних сприятливих обставин, чинників; після здійснення чогось. Всі, хто вступає в полк, повинні добре володіти зброєю і розуміти політику Комуністичної партії. Тільки за цих умов ми будемо страшні для ворога (Довж., I, 1958, 139).
4. перев. мн., які або чого. Обставини, особливості реальної дійсності, при яких відбувається або здійснюється що-небудь. Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька, коли велика родина лишилась на моїх руках) - я завжди був великим оптимістом (Коцюб., III, 1956, 281); Ходив би [Захар] за ними [паростками рослин], прищеплював би їм нові звички, призвичаював би до суворіших кліматичних умов, збагачував би ними флору північної країни! (Ле, Право.., 1957, 71); Профспілки дбають про поліпшення умов праці, побуту і організації відпочинку трудящих (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 38); В умовах комуністичного будівництва науковий світогляд впливає на всі сторони суспільного життя, на всі сфери життєвої активності людей (Ком. Укр., 10, 1968, 57).
Природні умови див. природний.
5. мн. Правила, які існують або встановлені в тій чи іншій галузі життя, діяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь. У цеху особливо відчувалися втрати металу через те, що багато профілів [прокату] в результаті неточної настройки станів виходили важчими, ніж передбачено державними стандартами і технічними умовами (Ком. Укр., 10, 1960, 27); // Правила, вимоги, виконання яких забезпечує що-небудь. Товариство згоджується прийняти до себе таку премію і заснувати окремий фонд з тими умовами, які будуть вироблені статутом, і заснувати жюрі задля присуду премії (Мирний, V, 1955, 425); При прийомі [в партію] потрібно додержувати не тільки встановлених формальних умов, але також потрібно обов'язково з'ясовувати по суті здатність нового члена партії на ділі допомагати партії і органам пролетарської диктатури (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 247).
6. Сукупність даних, положення, що лежать в основі чого-небудь. Тетяна Іванівна не відпустила Гриця на місце. Вона розгорнула задачник і почала читати умову нової задачі (Збан., Старший брат, 1952, 27); В усякій теоремі можна розрізнити дві частини: умову і висновок. Умова виражає те, що береться за дане (Геом., І, 1956, 17).
7. заст. Умовляння. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою, шибеником... (Мирний, І, 1949, 214).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | умова | умови |
Родовий | умови | умов |
Давальний | умові | умовам |
Знахідний | умову | умови |
Орудний | умовою | умовами |
Місцевий | на/у умові | на/у умовах |
Кличний | умово | умови |