уніат
УНІАТ, а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.). Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають, - нема кому Порадоньки дати (Шевч., I, 1951, 64); Для оформлення унії Сігізмунд III скликав у 1596 р. в м. Бресті церковний собор, який і проголосив унію православної церкви з католицькою. Уніати визнали своїм главою папу, прийняли основні догмати католицької церкви (Іст. УРСР, І, 1953, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уніат | уніати |
Родовий | уніата | уніатів |
Давальний | уніатові, уніату | уніатам |
Знахідний | уніата | уніатів |
Орудний | уніатом | уніатами |
Місцевий | на/у уніаті, уніатові | на/у уніатах |
Кличний | уніате | уніати |