упереджати
УПЕРЕДЖАТИ, аю, аєш i УПЕРЕДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УПЕРЕДИТИ, джу, диш, док., перех., діал . 1. Випереджати. Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Гр.); // Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. Він услугував мені, упереджав мої бажання (Фр., IV, 1950, 373); Шпаківський зрозумів, що кмітлива насмішниця.. легко упереджує його наміри, не дожидаючи, поки він зважиться їх висловити (Вол., Місячне срібло, 1961, 31).
2. Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане; застерігати. [Трохим:] Чого ви на мене наступаєте? Чи не хочете схопить за чуба або вдарить? То я вас упереджаю: не наважайтесь того робить, бо я можу забуть, що ви мені батько! (Кроп., IV, 1959, 227); Дехто.. упереджав Дороша: - І з ким то ти боротись насміливсь, проти кого пішов? (Крот., Сини.., 1948, 44); [Руфін:] Я думав хоч тебе порятувати, упередивши... [Прісцілла:] Як? Мене саму? І ти міг думать - я на се пристану? Нізащо в світі! (Л. Укр., II, 1951, 387); «Може, треба було упередити Казимира про Стасині погані думки?» - міркував я (Мур., Бук. повість, 1959, 70).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упереджаю | упереджаємо |
2 особа | упереджаєш | упереджаєте |
3 особа | упереджає | упереджають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упереджатиму | упереджатимемо |
2 особа | упереджатимеш | упереджатимете |
3 особа | упереджатиме | упереджатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упереджав | упереджали |
Жіночий рід | упереджала | |
Середній рід | упереджало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упереджаймо | |
2 особа | упереджай | упереджайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упереджаючи | |
Минулий час | упереджавши |