упертість
УПЕРТІСТЬ (ВПЕРТІСТЬ), тості, ж. Властивість за знач. упертий1. Упертість зятя й сестри того дня трохи роздратувала його нерви (Н.-Лев., IV, 1956, 176); Мені вдавалось, що найкраще буде, коли Волинчук, переборовши дрібне самолюбство й упертість, сам визнає свою помилку (Жур., Звич. турботи, 1960, 48); - Сказав - не піду, доки не заплатите, що слід, - заявив з настирливою впертістю колишній мірошник (Шиян, Баланда, 1957, 103); Павло Чкалов намагався виховати в хлопця характер, спостережливість, гостре око, допитливий та ясний розум і, насамперед, упертість (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 71); Просто-таки дивуватися доводилось тій упертості, з якою червоноармієць здобував знання (Збан., Сеспель, 1961, 288).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упертість | упертості |
Родовий | упертості, упертости | упертостей |
Давальний | упертості | упертостям |
Знахідний | упертість | упертості |
Орудний | упертістю | упертостями |
Місцевий | на/у упертості | на/у упертостях |
Кличний | упертосте | упертості |