уповивати
УПОВИВАТИ (ВПОВИВАТИ), аю, аєш, недок., УПОВИТИ (ВПОВИТИ), в'ю, в'єш, док., перех . 1. Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати. - Що ж там, голубе Іване? Як там бідна дочка? - А нічого, уповила Хлопця, як линочка! (Рудан., Тв., 1959, 160); // Обвивати або обплітати. Кошики миртом впов'ю, миртом прикрашу чоло (Зеров, Вибр., 1966, 286); Золотою окрайкою гарною стан свій Підперезала [Еос], чоло вповила дорогим покривалом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187).
2. тільки 3 ос., перен. Щільно огортати, затягувати (про дим, туман і т. ін.). Туман встає по долині, Село вповиває (Рудан., Тв., 1959, 73); * Образно. Тяжкий стогін вповив горбкуваті землі галицького Покуття (Ірчан, II, 1958, 69).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уповиваю | уповиваємо |
2 особа | уповиваєш | уповиваєте |
3 особа | уповиває | уповивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уповиватиму | уповиватимемо |
2 особа | уповиватимеш | уповиватимете |
3 особа | уповиватиме | уповиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уповивав | уповивали |
Жіночий рід | уповивала | |
Середній рід | уповивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уповиваймо | |
2 особа | уповивай | уповивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уповиваючи | |
Минулий час | уповивавши |