упоювати
УПОЮВАТИ (ВПОЮВАТИ), оюю, оюєш, недок., УПОЇТИ (ВПОЇТИ), ою, оїш, док., перех. 1. Робити кого-небудь п'яним, напоюючи горілкою, вином і т. ін. Герман на радощах упоїв їх пивом (Фр., VIII, 1952, 348); - А я не сп'янів, не думай, що мене впоїш, Судиславе (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 73).
2. перен. Доводити до стану, схожого на сп'яніння. І гладіатор, і патрицій, Обидва п'яні. Кров і дим їх упоїв (Шевч., II, 1953, 276); Могутня картина весняного кригоходу, як хмелем, впоїла Яреська (Гончар, II, 1959, 203).
3. рідко. Напувати. [Настя:] Я би не знати що дала, що вона його якимось зіллям упоїла (Фр., IX, 1952, 139); * Образно. Впоює землю холодна волога, Тхне жабуринням і мохом з узлісь (Бажан, Роки, 1957, 203).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упоюю | упоюємо |
2 особа | упоюєш | упоюєте |
3 особа | упоює | упоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упоюватиму | упоюватимемо |
2 особа | упоюватимеш | упоюватимете |
3 особа | упоюватиме | упоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упоював | упоювали |
Жіночий рід | упоювала | |
Середній рід | упоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упоюймо | |
2 особа | упоюй | упоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упоюючи | |
Минулий час | упоювавши |